українська » еспанська | 71 [сімдесят один] | Щось хотіти

71 [setenta y uno] querer algo

Що ви хочете	¿Qué queréis?
Хочете грати у футбол	¿Queréis jugar al fútbol?
Чи хочете ви відвідати друзів	¿Queréis visitar a unos amigos?
Хотіти	querer
Я не хочу прийти пізно.	(Yo) no quiero venir tarde.
Я не хочу туди йти.	No quiero ir.
Я хочу йти додому.	Quiero irme a casa.
Я хочу залишитися вдома.	Quiero quedarme en casa.
Я хочу бути сам / сама.	Quiero estar solo /-a.
Чи хочеш ти залишитися тут	¿Quieres quedarte aquí?
Хочеш тут їсти	¿Quieres comer aquí?
Хочеш тут спати	¿Quieres dormir aquí?
Хочете від’їжджати завтра	¿Quiere irse (usted) mañana?
Чи хочете Ви залишитися до завтра	¿Quiere quedarse (usted) hasta mañana?
Чи хочете Ви заплатити тільки завтра	¿Quiere pagar (usted) la cuenta mañana?
Чи хочете ви на дискотеку	¿Queréis ir a la discoteca?
Чи хочете ви у кіно	¿Queréis ir al cine?
Чи хочете ви у кафе	¿Queréis ir a un café?

Як мозок вчить нові слова

Коли ми вчимо слова, наш мозок зберігає новий зміст. Але навчання функціонує лише завдяки постійному повторюванню. Наскільки добре наш мозок зберігає слова, залежить від багатьох факторів. Але найважливішим є те, що ми регулярно повторюємо слова. Лише слова, які ми часто читаємо або пишемо, запам’ятовуються. Можна сказати, ці слова архівуються як зображення. Цей принцип навчання справедливий також для мавп. Мавпи можуть навчатися «читати» слова, коли вони їх досить часто бачать. Хоча вони не розуміють слів, вони їх розпізнають за формою. Щоб вільно говорити мовою ми потребуємо багато слів. Для цього слова повинні бути добре організовані. Адже наша пам’ять функціонує як архів. Щоб швидко знайти слово, необхідно знати, де його слід шукати. Тому краще вчити слова в певному контексті. Так наша пам’ять може завжди відкривати правильну папку. Але навіть те, що ми добре вивчили, ми можемо знов забути. Тоді знання переходить з активної форми у пасивну. Завдяки забуванню ми звільняємося від знання, яке нам не потрібно. Так наш мозок створює місце для нових і важливих справ. Тому важливо, щоб ми регулярно активували наші знання. Що збережено у пасиві – втрачено не назавжди. Коли ми бачимо забуті слова, ми знов згадуємо їх. Що один раз було вивчено, за другим разом вивчається швидше. Хто хоче розширити свій словник, повинен також розширити свої хобі. Адже кожен з нас має певні інтереси. Тому ми займаємося зазвичай завжди одними й тими ж справами. Але мова складається з багатьох різних семантичних полів. Хто цікавиться політикою, повинен також читати спортивні газети!